11.12.18 на базі НМЦ проведено науково-педагогічну студію за темою" Ігрова технологія навчання молодших школярів"
Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. Педагогічна гра має істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності.
Реалізація ігрових прийомів і ситуацій при визначеній формі занять відбувається за такими основними напрямами:
· дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання;
· навчальна діяльність підкоряється правилам гри;
· навчальний матеріал використовується в якості її засобу;
· у навчальну діяльність уводиться елемент змагання, що переводить дидактичне завдання в ігрове;
· успішне виконання дидактичного завдання пов'язується з ігровим результатом.
Основні функції ігор
· Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, сполучення елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння вчителем функцій педагогічних ігор.
· Функція гри - її різноманітна корисність. У кожного виду гри своя корисність. Виділимо найбільш важливі функції гри як педагогічного феномена культури.
· Соціокультурне призначення гри. Гра - найсильніший засіб соціалізації дитини, що включає в себе як соціально контрольовані процеси їх цілеспрямованого впливу на становлення особистості, засвоєння знань, духовних цінностей і норм, властивих суспільству чи групі однолітків, так і спонтанні процеси, що впливають на формування людини. Соціокультурне призначення гри може означати синтез засвоєння людиною багатства культури, потенцій виховання й формування її як особистості, що дозволяє функціонувати в якості повноправного члена колективу.
· Функція міжнаціональної комунікації. Ігри дають можливість моделювати різні ситуації життя, шукати вихід з конфліктів, не вдаючись до агресивності, учать розмаїтості емоцій у сприйнятті всього існуючого в житті.
· Функція самореалізації людини у грі. Для людини гра важлива як сфера реалізації себе як особистості. Саме в цьому плані їй важливий сам процес гри, а не її результат, конкуренція чи досягнення якої-небудь мети. Процес гри - це простір для самореалізації. Людська практика постійно вводиться в ігрову ситуацію, щоб розкрити можливі чи навіть наявні проблеми в людини й моделювати їхнє зняття.
· Комунікативна гра. Гра - діяльність комунікативна, хоча за чисто ігровими правилами і конкретна. Вона вводить учня в реальний контекст складних людських відносин. Будь-яке ігрове суспільство - колектив, що виступає стосовно кожного гравця як організація й комунікативний початок, що має безліч комунікативних зв'язків. Якщо гра є формою спілкування людей, то поза контактами взаємодії, взаєморозуміння, взаємопоступок ніякої гри між ними бути не може.
· Діагностична функція гри. Діагностика - здатність розпізнавати, процес постановки діагнозу. Гра володіє завбачливістю; вона діагностичніше, ніж будь-яка інша діяльність людини, по-перше, тому, що індивід поводиться у грі на максимумі проявів (інтелект, творчість); по-друге, гра сама по собі - це особливе «поле самовираження».
· Ігротерапевтична функція гри. Гра може й повинна бути використана для подолання різних труднощів, що виникають у людини в поведінці, у спілкуванні з оточуючими, у навчанні. Оцінюючи терапевтичне значення ігрових прийомів, Д. Ельконін писав, що ефект ігрової терапії визначається практикою нових соціальних відносин, які отримує дитина в рольовій грі.
· Функція корекції у грі. Психологічна корекція у грі відбувається природно, якщо всі учні засвоїли правила й сюжет гри, якщо кожен учасник гри добре знає не тільки свою роль, а й ролі своїх партнерів, якщо процес і мета гри їх поєднують. Корекційні ігри здатні надати допомогу учням з такою поведінкою, яка відхиляється від прийнятої норми, допомогти їм упоратися з переживаннями, що перешкоджають їхньому нормальному самопочуттю й спілкуванню з однолітками у групі.
· Розважальна функція гри. Розвага - це потяг до різного, різноманітного. Розважальна функція гри пов'язана зі створенням певного комфорту, сприятливої атмосфери, щиросердечної радості як захисних механізмів, тобто стабілізації особистості, реалізації рівнів її домагань. Розвага в іграх - пошук. Гра має магію, здатну давати поживу фантазії, що виводить на розважальність.
Кожний вид ігрової діяльності, що проводиться на уроці, повинен відповідати певним дидактичним і методичним принципам:
· ü доступність;
· ü новизна;
· ü поступове зростання складності;
· ü урахування індивідуальних і вікових особливостей учнів;
· ü зв'язок ігрової діяльності з іншими формами роботи на уроці
Широке використання ігрового методу в навчанні має багато переваг:
ü гра залучає до активної пізнавальної діяльності кожного учня окремо і всіх разом, тим самим, є ефективним засобом управління навчальним процесом;
ü навчання у грі здійснюється за допомогою власної діяльності учня, що особливим видом практики, в процесі якого засвоюється до 90% інформації;
ü гра – вільна діяльність, що дає можливість вибору, самовираження, саморозвитку для її учасників;
ü гра має певний результат і стимулює учня до досягнення мети(перемоги) й усвідомлення шляху досягнення мети;
ü у грі команди або окремі учні спочатку рівні(немає поганих і гарних учнів, а тільки гравці); результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здібностей, витримки, умінь і характеру;
ü процес навчання у грі набуває особистого значення;
ü змагальність – невід’ємна складова гри – приваблива для учнів; задоволення, отримане від гри, створює комфортний стан на уроках і підсилює бажання вивчати предмет. Не будь – яка ігрова діяльність може бути ефективною.
Лише дидактично доцільне її використання та методично виправдана організація дають змогу вважати навчальну гру ефективним засобом навчання.
Структура розгорнутої ігрової діяльності включає компоненти:
*-спонукальний –актуалізація потреб, інтересів, прагнень, які визначають бажання дитини брати участь у грі;
*-орієнтувальний-вибір засобів і способів ігрової діяльності;
*-залучення дітей до спільного створення атрибутів гри;
*-виконавський-дії, операції, які дають можливість реалізувати ігрову мету;
*-контрольно-оцінювальний-кореція і стимулювання активності ігрової діяльності.
КОМПОНЕНТИ ГРИ
ІГРОВА ЗАДУМКА
ПРАВИЛА ГРИ
ІГРОВІ ДІЇ
ДИДАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
ОБЛАДНАННЯ
РЕЗУЛЬТАТ
У сучасній початковій школі використовуються два види ігор:
Ігри за правилами
Творчі ігри
дидактичні
сюжетно- рольові
пізнавальні
ігри- драматизації
рухливі
театралізовані
спортивні
ігри з елементами праці
народні
фантазування
інтелектуальні
конструювання
комп ютерні
ВИМОГИ ДО НАВЧАЛЬНОЇ ГРИ
* Готовність учнів до участі у грі(кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).
*Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом. Чітка постановка завдань гри.
*Пояснення гри – зрозуміле, чітке. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру та її різні варіанти.
* Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.
* Не можна допустити приниження гідності дитини(образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування).
*Доцільно розсадити учнів(звісно, непомітно для них) так, щоб за кожною партою отримати пару «сильніший – слабший».
*Розсадити учнів по рядах парт потрібно так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб кожен ряд учнів мав шанс виграти.
*Гра на уроці не повинна відбуватися стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою.
Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.[
При організації дидактичних ігор необхідно
продумувати такі питання методики:
1. Мета гри. Які вміння і навички діти засвоюють в процесі гри?
2. Кількість учасників гри. Певна гра вимагає певну кількість учасників.
3. Які матеріали і посібники будуть необхідні для гри?
4. Як з найменшою затратою часу познайомити дітей з правилами гри?
5. На який проміжок часу розрахована гра, враховуючи, щоб діти ще раз побажали повернутись до цієї гри?
6. Як забезпечити більш повну участь дітей в грі?
7. Які зміни можна внести в гру?
8. Які висновки слід повідомити дітям у підсумку, після гри (найкращі моменти гри, найбільш активні учасники, недоліки в грі і т.п.)?
9. Чи володіють учні тими знаннями, які необхідні для гри?
10. Протяжність гри різна: від 5 до 15 хв.
11. Ігровий матеріал повинен бути чітко систематизований і зручно згрупований.
12. Передбачити негативні сторони гри (порушення правил, небажання грати, виникнення конфліктних ситуацій і т.п.).